|
Продовжимо, я сприймала себе як продукт моди, інструмент. У мене настільки були загони в голові що Я НЕ ПІДХОДЖУ ОДЯГУ. Якщо вдуматись у ці слова, то навіть лячно. Я не підходжу одягу чи він мені. Зі стереотипами добре-погано я поділила усе на чорне і біле, це стосувалося не тільки харчування і мого тіла. Стандарти, вони і зараз є. Я не буду приховувати, що слідкую за деякими із них, але якщо це мені не личить або ж від цього мені погано....То чому я маю забирати у себе відчуття щастя?
Я не буду говорити, що потрібно просто любити себе і все буде. Нічого не буде! Я люблю себе не за просто так, а як відношусь до себе і свого тіла, розуму.
Я не буду приховувати, що у мене є складочки на спині і дупці, жирочок по бокам, на руках, про животика взагалі мовчу. Це так і є! Але, напевно, я почала спокійніше до цього ставитись. І звичайно кожному доведеться пройти свій шлях, але яким він буде нам потрібно вирішувати самим)
На даний момент я не скажу що стала тією ідеальною версією себе, але різницю бачу)
|